Зазвичай, в таких випадках, купують держак круглої форми і потрібного діаметру, який підбирають під себе.
Наприклад, чоловікові не зручно працювати тонким держаком, а жінці товстим.
Потім беруть дошку потрібної товщини, ширини і довжини.
Всі ці параметри дуже важливі для подальшого використання швабри.
Наприклад, від товщини залежить площа посадки живця, від ширини - якість, кількість та вага ганчірки, від довжини - на скільки швидко швабра зламається при ударах об гострі кути, ніжки меблів і влізе в відро з водою.
Потім, беруть свердло потрібного діаметру і висвердлюють по розмітці, рівно по центру дошки за один прохід, що збільшує якість і площа "посадки" живця.
Якщо немає можливості, то такий отвір можна висвердлити пір'яними свердлами або дрібними (звичайними) по діаметру, а після - вибити вузькою стамескою і обробити до фінішної риси круглим напилком по дереву.
Якщо ні, взагалі ні яких інструментів можна виготовити з двох дощок "поділивши" діаметр отвору рівно по діагоналі й осі, просто обробивши половинки напилком, надалі з'єднавши їх саморізами.
Держак, бажано, щільно насадити і так само закріпити саморізом, попередньо округляє і обробивши кромки дошки, щоб не рвалася на гострих крайках ганчірка і не "травмувати" кути і ніжки меблів.
Слід враховувати, що місце кріплення держака до дошки буде постійно розмокати і висихати, тому слід вчасно міняти саморіз (бажано ставити відразу оцинкований з капелюшком "грибком", а не конусний впотай).