Камін асоціюється з домашнім теплом та затишком. У приватному будинку й просторій квартирі його використовують для обігріву та в якості ефектного декору. Класичні масивні моделі зустрічаються в заміських котеджах, оскільки їх конструкція не передбачає акумуляцію тепла, використовується більше для прикраси та створення особливої атмосфери. Для нагріву приміщень підходять , які працюють на газі.
Фахівці радять перед покупкою пристрою попередньо оцінити його конструкцію та принцип роботи.
Конструктивні особливості
Одним з найпоширеніших ще кілька десятиліть тому був камін, який працює на дровах або вугіллі. Використовують такі моделі досі при облаштуванні приватних будинків й заміських котеджів. Зводять їх з різних матеріалів – бетону, цегли, листової сталі або іншого металу. Відмінними рисами такого виду стали прямі димові елементи. Вони з’єднані з відкритою та досить широкою топкою.
До основних елементів конструкції відносять:
- під (з колосниками або закритий) – це горизонтальна частина, яку використовують для закладки дров;
- – це простір для вогню, де викладені похила задня й бічні стінки;
- димова камера – необхідна для з’єднання труби й топки, а також для відводу диму й газів;
- газовий поріг – невеликий виступ в камері, який захищає конструкцію від зворотного потоку, а також служить для збору конденсату;
- портал – це декоративний та обмежувальний елемент, вхідне обрамлення топки.
Для відводу отруйних газів та диму використовують димоходи. Це спеціальна труба круглої, прямокутної або квадратної форми. У конструкцію монтують дві засувки. Їх використовують для регулювання сили тяги.
Форми порталів різні – від класичних П-образних до сільських Д-образних. Для формування складних конструкцій використовують гнучкий метал. Обробляють каміни цеглою, деревом, диким або штучним камінням.
Види
За особливостями конструкції каміни поділяють на:
- Вбудовані. Це закритий тип, який монтують всередині стіни або у спеціально створених нішах.
- Напіввідкритий. Тільки частково виступає за лінію міжкімнатної перегородки.
- Кутові. Встановлюють в отворах, обігрівають такі пристрої відразу два приміщення.
- Настінні. Фіксуються в кутку або на стіні. Часто конструкції невеликі.
- Відкриті. Дозволяють створити неповторну атмосферу в приміщенні.
В останньому випадку для захисту від вогню встановлюють решітки та захисне прозоре скло.
Особливості теплообмінного процесу
Принцип функціонування зводиться до поширення тепла від прогрітих елементів та за рахунок використання променевої енергії. У приміщенні створюються конвекційні потоки. У міру згоряння палива (вугілля, дров, рідкого палива) утворюється вуглекислий газ, який відводять . Чим більше розмір конструкції, тим вище безпека, оскільки створюється велика тяга. Швидкість руху повітря в димовій трубі досягає 0,25 м/с.
Рівень тепловіддачі класичних камінів досягає 20-25%, решта тепла йде через труби у повітря. Однак є можливість збільшити інтенсивність віддачі тепла за допомогою:
- Встановлення задніх та бічних стінок в топці.
- Монтажу допоміжних дверцят (вогнетривкі). Вони повністю прикриють топку. Підходять дверцята для металевих та кам’яних камінів.
- Додаткової обшивки з металу. Листами оформляють стінки.
Покупці зможуть вибрати вже готові до використання топки з високоміцної сталі. Фахівці галузі рекомендують вибирати чавунні вироби. Матеріал міцний, вогнестійкий, витримує тривалий вплив підвищених температур. Навіть з часом чавун не деформується й не розтріскується з часом.
