Так з назви ще одне зрозуміло, що крім цементу там присутній азбест, звідси й перша частина цього слова "асбо". У наших російських азбоцементних виробах використовується хризотил-азбест, по-іншому білий азбест, симпатичний такий мінерал білого або зеленувато-жовтуватого кольору, волокнистий. Ось за ці волокна він цінується. Волокна бувають завдовжки від кількох міліметрів до кількох сантиметрів, дуже міцні, не горять, є навіть легенда, що азбест - це шматки шкури саламандри, яка не горить у вогні і може своїм тілом вогонь загасити. Волокна ці можна розпушити і робити з них пряжу, тому азбест іноді ще гірським льоном називають, а можна і використовувати волокна в якості армуючого матеріалу. Сам по собі цемент дуже крихкий, не працює на вигин, застосовувати його у вигляді листового матеріалу не реально, а додавання в цемент азбестових волокон збільшує міцність цементу, з отриманої суміші можна вже робити листові вироби, вони до цих пір широко застосовуються, той же рідний шифер, не дивлячись на велику кількість нових покрівельних матеріалів, народ все ще із задоволенням бере. Роблять азбоцементні листи, хоч плоскі, хоч хвилясті із суміші розпушеного азбесту (від 10 до 20%) і портландцементу марки від 300 до 500 (80-90%). Азбест распушивают, зволожують, перемішують, додають цемент, ще перемішують, додають пластифікатор, формують листи, які потім досягають проектної міцності в спеціальних камерах. Технологія не така вже й складна, застосовується ще з радянських часів і до цієї пори.