Лічильників з радіоканалом існує досить велика кількість різновидів, канал даних може мати різні частоти, а дані можуть передаватися за різними протоколами (RS-485 ASCII, ModBus, Wi-Fi (Ethernet), Profibus і т. п.). Ідея даних лічильників пішла з Німеччини, так як там вміють рахувати гроші, і придумали заощадити на кабельної, лотковой продукції, вартості монтажу (виключення помилок при монтажі).
Сам лічильник працює від вбудованої батареї (найчастіше Li-Ion), для економії якій передача даних здійснюється короткочасно з заданою періодичністю: 1 раз на день/тиждень/місяць (настроюється залежно від потреб). Застосування таких лічильників виправдано у важкодоступних місцях (колодязях, трубопроводах, у технологічного обладнання, до якого проблематично дотягнути кабель живлення і інформаційний кабель, наприклад, високим технологічним колон). Є проекти, де подібні лічильники застосовуються для обліку споживання комунальних ресурсів: лічильники встановлені у квартирах, інформацію з них знімають віддалено, щоб не турбувати мешканців.
Мінуси застосування даних датчиків: наявність разряжаемой батареї, яку з часом треба міняти, низька перешкодозахищеність для передачі даних, необхідність організації захисту від перехоплення даних (інформаційна безпека), відносно вузький температурний діапазон (для використання при дуже низьких температурах, наприклад, на Півночі обов'язково потрібно додатковий обігрів, що все зажадає прокладку кабелю живлення).
З прикладів можна навести приклад лічильника "Протей" (протокол WM-BUS).
